Валтер Вокер веде облік у перспективі

Остання перемога Валтера Вокера на UFC Abu Dhabi поставила його в рідкісне товариство, але він не сприймав цей результат як привід для рішучих заяв про своє місце серед елітних греплерів цього виду спорту. Завдавши сабмішану перемоги Томасу Петерсену, Вокер здобув п'ять послідовних перемог сабмішаним прийомом і повторив сучасний показник Деміана Майї в UFC. Ця статистика дає Вокеру помітну відправну точку в розмову про важку вагу, особливо враховуючи, що він продовжує своє сходження дивізіоном. Однак його власна точка зору є більш вимогливою. Вокер розповів MMA Fighting, що загальну кількість сабмішаних прийомів не можна відокремити від калібру та майбутньої спадщини супротивників. Ось чому він розглядає цю серію як досягнення, водночас не представляючи її як доказ того, що він досяг стандарту, яким він найбільше захоплюється.

П'ять перемог у серії Вокера були здобуті проти Джуніора Тафи, Дон'Тейла Мейєса, Кеннеді Нзечукву, Луї Сазерленда та Петерсена. Попередня серія перемог Майї, з 2007 по 2009 рік, включала Райана Дженсена, Еда Германа, Джейсона Макдональда, Нейта Кворрі та Чейла Соннена. Їхня спільна сума робить порівняння значущим: Вокер і Майя — єдині чоловіки в сучасній ері UFC, які зробили п'ять сабмішенів поспіль. Однак реакція Вокера після перемоги в Абу-Дабі була зосереджена не стільки на тому, щоб приєднатися до Майї в книзі рекордів, скільки на відстані між сильною серією результатів та визначальною кар'єрою. Для нього це число дає контекст, а не остаточний вердикт. Він оцінює досягнення греплера за переможеними бійцями та за тим, що ці імена з часом символізують.

Еталоном для Вокера є Фабрісіо Вердум

Вокер назвав Фабрісіо Вердума важковаговиком, з яким він себе порівнює. За його оцінкою, Вердум є найвидатнішим важковаговиком усіх часів, тому що важливість його сабмішенів випливає з супротивників, яких він переміг, а не з чистої кількості фінішів. Вокер спеціально згадав сабмішен Вердума над Федором Ємельяненком та Каїном Веласкесом, пояснюючи, чому це резюме виділяється в його очах. Ці перемоги - це тип досягнень, які, на думку Вокера, надають сабмішенам тривалого історичного значення. Послужний список Вердума пропонує контекст, що стоїть за цією думкою. Колишній чемпіон UFC у важкій вазі, він здобув третину своїх перемог у восьмикутнику сабмішенами. Олександр Густафссон, Волт Гарріс, Веласкес та Родріго Ногейра були серед бійців, яких він сабмішенів в UFC. Поза промоушеном, його загальний послужний список у MMA включає перемогу задушливим прийомом трикутника над Ємельяненком у Strikeforce та перемогу кімурою над Алістером Оверіма в PRIDE. Тому похвала Вокера не будується навколо одного моменту чи однієї статистики. Він вказує на доробок, який включає відомі імена на основних етапах кар'єри Вердума. Ця відмінність визначає те, як Вокер описує власну серію з п'яти боїв. Він визнає, що перемога над Майєю є важливою, особливо тому, що це рідкісне досягнення в UFC сучасної епохи. Водночас Вокер сказав, що не обманює себе щодо поточного стану суперників, яких він видав. Він перемагає та накопичує кількість виведених з гри суперників, але не вважає, що ці перемоги мають таку ж вагу, як і результати, які він навів у кар'єрі Вердума. Замість того, щоб применшувати його нещодавній успіх, ця оцінка пояснює масштаб цілі, яку він обрав для себе.

Вокер сказав, що зрівнятися з Вердумом було б честю, водночас чітко давши зрозуміти, що наразі не вважає себе близьким до такого рівня. У свої 28 років він бачить можливості для значних змін у найближчі роки та каже, що очікує стати зовсім іншим бійцем у 32 чи 33 роки. Його підхід пов'язаний з постійним вдосконаленням, а не з ідеєю про те, що п'ять поспіль сабмішенів завершили його розвиток. Питання цінності суперника також, на думку Вокера, ускладнюється епохою, в якій він змагається. Він сказав, що сучасне покоління не можна повністю оцінити, доки майбутнє не покаже, які бійці стануть легендами сучасного ММА. Деякі спортсмени, яких він уже сабмішенів, зрештою можуть отримати більший історичний статус, і це може змінити те, як сприймаються ці перемоги. Однак поки що Вокер сказав, що не може назвати суперника, чий сабмішен одразу ж поставив би його поруч із досягненнями, які він пов'язує з перемогами Вердума над Ємельяненком та Веласкесом. Він також назвав себе частиною нового покоління важковаговиків, але сказав, що наразі не бачить нікого в дивізіоні зі спадщиною, порівнянною з бразильськими важковаговиками, яких він називає героями та легендами. Цей контраст не стирає рекордну серію Вокера. Він пояснює, чому він відділяє статистичну віху з п'яти боїв від набагато тривалішого процесу побудови кар'єри, яку можна порівнювати з визнаними величчю.

Рекорд, спільний з Майєю, і довший шлях попереду

Вокер вже заслужив місце в глобальному рейтингу MMA Fighting Global Rankings ще до свого останнього фінішу в Абу-Дабі. На той час список важковаговиків визначив Тома Аспіналла, Сіріла Гейна, Олександра Волкова, Сергія Павловича та Джоша Хокіта як п'ять найкращих бійців у складі UFC. Присутність Вокера в рейтингу та його серія сабмінів показують, що його прогрес привернув увагу, але його коментарі акцентують увагу на тому, що ще потрібно розвинути. Порівняння Майї та порівняння Вердума відповідають на різні питання. Серія Майї підтверджує рідкість того, що Вокер щойно зробив у сучасну епоху UFC. Кар'єра Вердума є особистим стандартом Вокера для того, що надає сабмінам більшого значення: елітна опозиція та спадщина, що розвивалася з часом. Вокер не відкидає оцінку, яку він розділяє з Майєю; він розміщує її в рамках більшої амбіції, яку, на його думку, неможливо швидко реалізувати. Перевірені послідовності сабмінів дають найчіткіший уявлення про те, чому досягнення Вокера є визначним, тоді як його власні очікування залишаються високими:

• Послідовність п'яти боїв, проведених Вокером у вигляді сабміншну: Джуніор Тафа, Дон'Тейл Мейс, Кеннеді Нзечукву, Луї Сазерленд та Томас Петерсен.
• П'ять послідовних заявок Майї з 2007 по 2009 рік: Райан Дженсен, Ед Герман, Джейсон Макдональд, Нейт Кворрі та Чейл Соннен.

Реакція Вокера на його п'ятий поспіль сабмішн визначається перспективою. Фініш Петерсена вивів його поруч із Майєю в сучасній категорії UFC, якої досягли лише деякі бійці, і це додає конкретного досягнення до його зросту у важкій вазі. Тим не менш, Вокер розглядає цей забіг як прогрес, а не як кінцеву ціль. Він хоче, щоб його майбутню роботу оцінювали не лише за тим, як часто він сабмішує суперників, але й за статусом цих суперників та за всім обсягом роботи, яка йде за ним. Наразі Вердум залишається прикладом, який він використовує, щоб зберегти пропорції віхи.

джерела: Боротьба з ММА